kondratiuk 1По ма­те­ринсь­кий лі­нії те­о­ре­тик кос­мо­нав­ти­ки є на­щад­ком ліф­ляндсь­ко­го ге­не­ра­ла Воль­ма­ра Ан­то­на фон Шліп­пен­ба­ха,  не­до­лу­го­го ко­ман­ду­ю­чо­го шведсь­ким аван­гар­дом у Пол­тавсь­кій бит­ві  і неп­ря­мо­го приз­від­ни­ка ка­тас­тро­фи, яко­го обез­смер­тив Олек­сандр Пуш­кін: "…ухо­дит Ро­зин сквозь тес­нины, сда­ет­ся пылкий Шлип­пен­бах". Пет­ро І по­ми­лу­вав і об­лас­кав по­ло­не­но­го при­бал­та, на­дав­ши йо­му зван­ня ба­ро­на. Ба­рон ще встиг по­ко­ман­ду­ва­ти Ря­зансь­ким пі­хот­ним пол­ком на служ­бі в ро­сійсь­кої ко­ро­ни.

Біль­шість на­щад­ків ге­не­ра­ла та­кож слу­жи­ли у ім­пе­ра­торсь­ко­му війсь­ку. Про пра­ді­да на­шо­го ге­роя Ан­то­на Ан­дрі­йо­ви­ча ві­до­мо, що був ка­пі­та­ном ар­ти­ле­рії. Піс­ля від­став­ки пра­цю­вав пош­то­вим ін­спек­то­ром і скін­чив свої дні зму­че­ний бо­же­віл­лям. Це не ос­тан­ній ви­па­док ду­шев­ної хво­ро­би в ро­ди­ні Шліп­пен­ба­хів. Йо­го внуч­ка, Люд­ми­ла Львів­на, вик­ла­да­ла ге­ог­ра­фію і фран­цузь­ку мо­ву в Ки­є­во-Пе­черсь­кий жі­но­чій шко­лі. Са­ме в Ки­є­ві во­на поз­на­йо­ми­ла­ся і од­ру­жи­лась з Гна­том Шар­ге­єм, сту­ден­том міс­це­во­го уні­вер­си­те­ту. Він був, як то­ді ка­за­ли, "віч­ним сту­ден­том", нав­чав­ся в трьох уні­вер­си­те­тах, у то­му чис­лі і в Дарм­штадтсь­кий ви­щій шко­лі тех­ніч­них на­ук. Гнат на­ро­див­ся в Бер­ди­че­ві, як ви здо­га­да­ли­ся, в єв­рейсь­кий ро­ди­ні. Йо­го та­то – Бен­дит (не Бе­не­дикт) Сру­ле­вич Шар­гей по­хо­див з-під Ка­у­на­са. Пріз­ви­ще Шар­гей з ара­мейсь­кої оз­на­чає "сві­точ", на ів­ри­ті її си­но­нім Ме­йер. Дід май­бу­тньо­го ви­на­хід­ни­ка ра­но по­мер і йо­го ба­бу­ся Фрі­да (у ді­воц­тві Ро­зен­фельд) вий­шла за­між за земсь­ко­го лі­ка­ря Яки­ма Ми­ки­то­ви­ча Да­цен­ка. Во­на то­ді ж хрес­ти­лась в пра­вос­лав­ну ві­ру під іме­нем Ка­те­ри­ни Ки­ри­лів­ни.

По­вер­не­мо­ся до бать­ків, які за­хо­пи­ли­ся мод­ни­ми  в ті ча­си ре­во­лю­цій­ни­ми іде­я­ми. В бе­рез­ні 1897 ро­ку Люд­ми­ла бе­ре участь у сту­дентсь­кій де­монс­тра­ції про­тес­ту з при­во­ду са­мос­па­лен­ня вчи­тель­ки з ор­га­ні­за­ції "На­род­на  Во­ля" Ма­рії Вєт­ро­вої в Пет­ро­пав­лівсь­ких ка­зе­ма­тах.

kondratiuk 5
Майбутній теоретик космонавтики з батьками
Ре­во­лю­ці­о­нер­ка об­ли­ла­ся га­сом з лам­пи і ско­на­ла в страш­них му­ках. По­лі­ція ро­зіг­на­ла про­тес­ту­ю­чих, ба­га­тьох ареш­ту­ва­ла, в то­му чис­лі і ва­гіт­ну вчи­тель­ку Шліп­пен­бах. Май­бут­ній про­рок кос­мо­нав­ти­ки на­ро­див­ся 21 чер­вня. Нер­во­вий стрес від ареш­ту приз­вів до бо­же­віл­ля ма­те­рі. Люд­ми­ла Львів­на по­мер­ла в при­тул­ку для ду­шев­нох­во­рих  десь близь­ко 1910 ро­ку. В то­му ж ро­ці по­мер у Пол­та­ві від за­ра­жен­ня кро­ві й Гнат Шар­гей, який при­ї­хав ту­ди з 13-річ­ним Олек­сан­дром, гро­ма­дянсь­кою дру­жи­ною Оле­ною Гі­бер­ман та ма­лень­кою Ні­ною, доч­кою від но­во­го шлю­бу. Піс­ля смер­ті бать­ка Саш­ком опі­ку­ва­ли­ся ба­бу­ся і її чо­ло­вік Яким Да­цен­ко, до то­го ж, хрес­ний круг­ло­го си­ро­ти.

Хо­ча ма­ти Саш­ка по­мер­ла, ко­ли йо­му бу­ло шість ро­ків, але він на все жит­тя за­пам­'я­тав її каз­ки і опо­від­ки про да­ле­кі кра­ї­ни та іноп­ла­не­тян. І тех­ні­кою за­ці­ка­вив­ся вже змал­ку. Наз­ва­ний ді­до-хрес­ний пос­та­чав під­літ­ка різ­но­ма­ніт­ни­ми книж­ка­ми і юний  ме­ха­нік уже в гім­на­зії не тіль­ки ре­мон­ту­вав прас­ки, ве­ло­си­пе­ди та ін­ший до­маш­ній ре­ма­нент, а й майс­тру­вав ма­лень­кі ді­ю­чі па­роп­ла­ви, мли­ни, па­ро­во­зи. Нав­ча­ю­чись в Дру­гій пол­тавсь­кий чо­ло­ві­чій гім­на­зії, са­мо­ро­док змо­де­лю­вав  гу­се­нич­ний трак­тор, без­пру­жин­ні від­цен­тро­ві ре­со­ри, ва­ку­ум-на­сос, ба­ро­метр, го­дин­ник із ду­же три­ва­лим за­во­дом, ви­со­ко­по­туж­ну  елек­трич­ну ма­ши­ну  пе­ре­мін­но­го стру­му, па­ро-ртут­ну тур­бі­ну і ку­пу ін­шо­го.

Піс­ля за­кін­чен­ня Ки­ївсь­кої гім­на­зії зі сріб­ною ме­дал­лю, у 1916 ро­ці  Олек­сандр Шар­гей стає сту­ден­том ме­ха­ніч­но­го від­ді­лен­ня Пе­тер­бурзь­ко­го По­лі­тех­ніч­но­го Ін­сти­ту­ту.

kondratiuk 6У квіт­ні 1917 ро­ку сту­дент-по­чат­кі­вець за­вер­шив ру­ко­пис "Тим, хто бу­де чи­та­ти, щоб бу­ду­ва­ти" (до­оп­ра­цьо­ва­но цю на­у­ко­ву ре­во­лю­цій­ну річ у 1919). Йшло­ся в ній про май­бут­ні по­до­ро­жі до зі­рок. Ав­тор зап­ро­по­ну­вав по­бо­ро­ти гра­ві­та­цію з до­по­мо­гою ра­ке­ти з ре­ак­тив­ним дви­гу­ном, кот­ра по­е­тап­но ски­дає ба­ки з-під вит­ра­че­но­го па­ли­ва. Ним бу­ло опи­са­но схе­му чо­ти­рис­ту­пін­ча­тої ра­ке­ти на кис­не-вод­не­вій су­мі­ші, як па­ли­ві. Та­кож опи­су­ва­лась мож­ли­вість ви­ко­рис­то­ву­ва­ти опір ат­мос­фе­ри для галь­му­ван­ня ра­ке­ти при спус­кан­ні на Зем­лю, при по­льо­тах до ін­ших пла­нет ви­во­ди­ти ко­ра­бель на ор­бі­ту її штуч­но­го су­пут­ни­ка, а для по­сад­ки на них лю­ди­ни і по­вер­нен­ня на ко­ра­бель зас­то­су­ва­ти літ­но-по­са­доч­ний ко­ра­бель, роз­та­шо­ву­ва­ти ба­зи пос­та­чан­ня кос­міч­них ко­раб­лів на ор­бі­ті су­пут­ни­ка Мі­ся­ця і, ви­ко­рис­то­ву­ю­чи со­няч­ну енер­гію, до­бу­ва­ти па­ли­во з мі­сяч­них по­рід. У цій же ро­бо­ті роз­гля­да­в ймо­вір­ність ви­ко­рис­тан­ня со­няч­ної енер­гії для енер­го­за­без­пе­чен­ня бор­то­вих сис­тем кос­міч­них апа­ра­тів. 

Але роз­ви­ну­ти­ся та­лан­ту, впер­ше, але не вос­тан­нє, за­ва­ди­ла сві­то­ва і гро­ма­дянсь­ка вій­ни. Піс­ля кур­сів пра­пор­щи­ків у юн­керсь­ко­му учи­ли­щі він по­трапляє на ту­рець­кий фронт. Гря­ну­ла ре­во­лю­ція. На­ща­док ге­не­ра­ла і Сру­ля Шар­гея  дві­чі де­зер­ти­рує від бі­лог­вар­дій­ців –  "я від Кор­ні­ло­ва утік, як від Де­ні­кі­на утік…". Та від Ле­ні­на з Троць­ким ті­ка­ти бу­ло ні­ку­ди. До­по­міг ви­па­док. Вда­ло­ся роз­до­бу­ти до­ку­мен­ти на чу­же ім­'я. Олек­сандр Гна­то­вич Шар­гей стає Юрі­єм Ва­си­льо­ви­чем Кон­дра­тю­ком.

Ось, що ві­до­мо про "спра­вжньо­го" Кон­дра­тю­ка – 1900 р., 26 сер­пня – на­род­жен­ня в міс­ті Луць­ку Во­линсь­кої гу­бер­нії. Сту­дент Ки­ївсь­ко­го уні­вер­си­те­ту. 1921 р., 1 бе­рез­ня – смерть від ту­бер­ку­льо­зу ле­ге­нів. Йо­го рід­ний брат Во­ло­ди­мир Ва­си­льо­вич Кон­дра­тюк вик­ла­дав в од­ній з ки­ївсь­ких шкіл. Ма­чу­ха ге­роя Оле­на Пет­рів­на Гі­бер­ман-Ка­рє­є­ва умо­ви­ла йо­го пе­ре­да­ти (про­да­ти?) до­ку­мен­ти. Цю та­єм­ни­цю, крім са­мо­го Олек­сан­дра, зна­ли кіль­ка осіб і всі во­ни збе­рі­га­ли її дов­гі ро­ки. Оле­на Пет­рів­на по­ві­до­ми­ла її доч­ці Ні­ні ли­ше пе­ред смер­тю. У 1977 ро­ці Ні­на Гна­тів­на Шар­гей да­ла пись­мо­ві по­ка­зан­ня Спе­ці­аль­ній ко­мі­сії ЦК КПУ.

kondratiuk 4Але це бу­де по­тім… Вер­ні­мо­ся до ста­нов­лен­ня пол­тавсь­ко­го ви­на­хід­ни­ка. Вже як Юрій Кон­дра­тюк, він до 1925 ро­ку жив в Ук­ра­ї­ні. Спо­чат­ку пра­цю­вав у Пол­та­ві на різ­но­ма­ніт­них ро­бо­тах, зго­дом – у міс­ті Смі­ла ро­біт­ни­ком олій­ни­ці, з вес­ни 1921р. – у Ма­лій Вис­ці (ни­ні міс­то Кі­ро­вог­радсь­кої  об­лас­ті) на мли­ні, по­тім від лис­то­па­да 1922 р. до сер­пня 1925 р. – на цук­ро­во­му за­во­ді на різ­них по­са­дах. Від жов­тня 1925 р. уп­ро­довж ро­ку пра­цю­вав ме­ха­ні­ком на бу­дів­ниц­тві зер­но­во­го еле­ва­то­ра в ста­ни­ці Кри­ловсь­ка на Ку­ба­ні, а з жов­тня 1926 до квіт­ня 1927 р. – ме­ха­ні­ком на бу­дів­ниц­тві еле­ва­то­ра в Осе­тії. По­тім зай­мав­ся екс­плу­а­та­ці­єю, ре­мон­том, бу­дів­ниц­твом зер­нос­хо­вищ і еле­ва­то­рів у Си­бі­ру та на Ал­таї. Від 1928 р. він – зас­туп­ник го­лов­но­го ін­же­не­ра Си­бірсь­кої край­кон­то­ри "Хлі­боп­ро­дукт". "Па­хав", не пок­ла­да­ю­чи рук, на "строй­ках со­ци­а­лиз­ма".

У 1929 ро­ці в Но­во­си­бірсь­ку під ре­дак­ці­єю та з пе­ред­мо­вою про­фе­со­ра Во­ло­ди­ми­ра Вєт­чін­кі­на (по­тім от­ри­мав  Ста­лінсь­ку пре­мію під час вій­ни) Кон­дра­тюк пуб­лі­кує пра­цю "За­во­ю­ван­ня між­пла­нет­них прос­то­рів". Це був пе­ре­роб­ле­ний і до­пов­не­ний ва­рі­ант йо­го по­пе­ре­дньої кни­ги "Тим, хто бу­де чи­та­ти, щоб бу­ду­ва­ти". У ній сис­те­ма­ти­зо­ва­но, тех­ніч­но й ма­те­ма­тич­но об­ґрун­то­ва­но ідеї кос­мо­нав­ти­ки, роз­гля­ну­то мож­ли­вос­ті ство­рен­ня про­між­них баз на штуч­них, або при­род­них су­пут­ни­ках ма­лої ма­си для до­зап­рав­ки кос­міч­них ко­раб­лів, опи­са­но конс­трук­ції спус­ко­во­го апа­ра­та з ае­ро­ди­на­міч­ним галь­му­ван­ням, роз­гля­ну­то мож­ли­вос­ті ви­ко­рис­тан­ня кри­ла­тих ра­кет. Зок­ре­ма, у кни­зі бу­ло зап­ро­по­но­ва­но ви­ко­рис­то­ву­ва­ти для пос­та­чан­ня су­пут­ни­ків на нав­ко­ло­зем­ній ор­бі­ті ра­кет­но-ар­ти­ле­рійсь­кі сис­те­ми (в да­ний час ця про­по­зи­ція ре­а­лі­зо­ва­на у виг­ля­ді тран­спор­тної сис­те­ми "Прог­рес"). Та­кож прог­но­зо­ва­но по­е­тап­ність ос­во­єн­ня Кос­мо­су лю­ди­ною. Ці­ка­во, що в ос­тан­ній мо­мент ав­тор не вклю­чив до кни­ги гла­ву, де йшло­ся, що в май­бу­тньо­му ко­жен член сус­піль­ства ма­ти­ме влас­ний кос­мо­літ. Ма­буть Кон­дра­тюк ба­наль­но по­бо­яв­ся  зви­ну­ва­чен­ня у "бур­жу­аз­нос­ті". Книж­ка вий­шла за влас­ні кош­ти ав­то­ра ти­ра­жем всьо­го 2 000 примірників. Дум­ки ге­нія вміс­ти­ли­ся на 79-ти сто­рін­ках. Це ра­зом зі схе­ма­ми і крес­лен­ня­ми. Всіх ідей тут не пе­ре­лі­чи­ти… Біль­шість з них вже вті­ле­на в жит­тя. Та­кі  за­ду­ми, як і кос­міч­на гар­ма­та, що "розс­трі­лює" ас­те­ро­ї­ди, а та­кож мож­ли­вість роз­мі­щен­ня на нав­ко­ло­зем­ній ор­бі­ті ве­ли­ких дзер­кал для ос­віт­лен­ня по­вер­хні Зем­лі – по­ки в про­ек­тах. "Ав­тор спо­ді­ва­єть­ся, що йо­му вда­ло­ся пред­ста­ви­ти за­да­чу за­во­ю­ван­ня Со­няч­ної сис­те­ми не у виг­ля­ді те­о­ре­тич­них ос­нов ..., а у виг­ля­ді про­ек­ту, не де­та­лі­зо­ва­но­го, але вже з кон­крет­ни­ми циф­ра­ми", – пи­сав Юрій Ва­си­льо­вич.

kondratiuk 7
Сибірський «Мастодонт» Кондратюка
"Він (Кон­дра­тюк) при­ї­хав до Си­бі­ру і не­гай­но взяв­ся за ви­на­хід тех­ні­ки, яка хоч якось мо­же по­лег­ши­ти жит­тя чор­но­ро­бам. От­ри­мав 8 па­тен­тів на ви­на­хо­ди, ре­а­лі­зо­ва­них ще до се­ре­ди­ни 80-х ро­ків. "Мас­то­донт" був по­бу­до­ва­ний, як скла­до­ва час­ти­на ком­плек­су зі збе­рі­ган­ня зер­на в міс­ті Ка­мінь-на-Обі. Але він вий­шов прос­то ве­ли­чез­ним – ні в Єв­ро­пі, ні в Аме­ри­ці ні­чо­го по­діб­но­го не бу­ду­ва­ли. Без єди­но­го цвя­ха, "Мас­то­донт" був по­бу­до­ва­ний за прин­ци­пом зру­бу – в се­лах, зви­чай­но, був де­фі­цит ме­та­лу, цей факт теж важ­ли­вий. Еле­ва­тор вит­ри­мав усі прим­хи при­ро­ди, але не лю­ди­ни. У 80-і ро­ки ста­ла­ся страш­на по­же­жа, "су­шар­ка" зго­рі­ла від­ра­зу, за­лиш­ки ком­плек­су, який міг би ста­ти ко­ло­саль­ним ту­рис­тич­ним об'єк­том, лю­ди ро­зіб­ра­ли, роз­пи­ля­ли і от­ри­ма­ли хо­ро­ші су­хі дро­ва. Час­ти­ну йо­го вда­ло­ся збе­рег­ти – ми при­вез­ли йо­го сю­ди. Він зав­жди ке­ру­вав­ся сво­їм ро­зу­мом, ад­же у ньо­го на­віть не бу­ло се­ре­дньої спе­ці­аль­ної ос­ві­ти. Але ори­гі­наль­ність дум­ки доз­во­ли­ла йо­му ви­най­ти де­сят­ки тех­ніч­них спо­руд, у то­му чис­лі під­віс­ний міст у нас в Си­бі­ру", – роз­по­ві­дає ди­рек­тор Му­зею міс­та Но­во­си­бірсь­ка Єле­на Щу­кі­на га­зе­ті "Мо­ло­дость Си­би­ри".

Та за­мість от­ри­ман­ня по­чес­тей і на­го­род 31 лип­ня 1930 ро­ку но­ва­тор був за­а­реш­то­ва­ний і за­суд­же­ний на три ро­ки за "врє­ді­тєль­ство". Ін­кри­мі­ну­ва­ли ви­на­хід­ни­ку те, що спро­ек­то­ва­ний ним еле­ва­тор "Мас­то­донт" по­бу­до­ва­но на хлопсь­кий ро­зум без жод­но­го крес­лен­ня і цвя­ха (їх прос­то не бу­ло), отож, на дум­ку ор­га­нів, зер­нос­хо­ви­ще мо­же рух­ну­ти, що спри­чи­нить втра­ту 10 000 тон зер­на.  Зго­дом ви­рок са­мо­у­ку бу­ло пом­'як­ше­но. Він пра­цю­вав  у так зва­ній "ша­раш­ці". Це сек­рет­ні на­у­ко­во-дос­лід­ні і конс­трук­торсь­кі струк­ту­ри НКВД-МГБ, де ви­ко­рис­то­ву­ва­ла­ся пра­ця ув­'яз­не­них ін­же­не­рів. У1932 ро­ці на про­хан­ня нар­ко­ма важ­кої про­мис­ло­вос­ті Сер­го Ор­джо­ні­кід­зе йо­го дос­тро­ко­во звіль­ни­ли, і він на ви­ко­нан­ня роз­по­ряд­жен­ня Нар­ком­тех­про­му СРСР по­чав пра­цю­ва­ти над про­ек­том над­по­туж­ної віт­ро­е­лек­трос­тан­ції (ВЕС) в Кри­му, який за­вер­шив у квіт­ні 1934-го. У 1934-1938 ро­ках тру­див­ся у Хар­ківсь­ко­му ін­сти­ту­ті про­мис­ло­вої енер­ге­ти­ки над роз­роб­кою вже ро­бо­чо­го про­ек­ту Кримсь­кої ВЕС. Піс­ля та­єм­ни­чої смер­ті Ор­джо­ні­кід­зе бу­дів­ниц­тво ВЕС бу­ло зу­пи­не­но. А роз­роб­ки Кон­дра­тю­ка що­до за­лі­зо­бе­тон­них веж зго­дом ви­ко­рис­та­ні при спо­руд­жен­ні те­ле­ві­зій­ної баш­ти в Ос­тан­кі­но (Мос­ква).

У трид­ця­ті ро­ки, піс­ля ви­хо­ду кни­ги,  Кон­дра­тюк не­од­но­ра­зо­во от­ри­му­вав про­по­зи­ції від Сер­гія Ко­ро­льо­ва про спів­пра­цю в Гру­пі з вив­чен­ня ре­ак­тив­но­го ру­ху, але зав­жди де­лі­кат­но від­мов­ляв­ся, не­без­під­став­но по­бо­ю­ю­чись, що йо­го ре­аль­на бі­ог­ра­фія ви­лі­зе на­зов­ні під до­пит­ли­вим оком пра­ців­ни­ків НКВД, які без­по­се­ре­дньо ку­ру­ва­ли кос­міч­ний про­ект.

kondratiuk 8
підвісний міст, збудований кондратюком
У Но­во­си­бірсь­ку ви­на­хід­ник ак­тив­но лис­ту­єть­ся з ба­гать­ма те­о­ре­ти­ка­ми кос­мо­нав­ти­ки і ра­ке­то­бу­ду­ван­ня. Зок­ре­ма, по­ле­мі­зує з офі­цій­но виз­на­ним ра­дянсь­кою вла­дою ге­ні­єм Кос­тян­ти­ном Ці­ол­ковсь­ким. За­раз ба­га­то іс­то­ри­ків на­у­ки кри­тич­но під­хо­дять до зас­луг Кос­тян­ти­на Еду­ар­до­ви­ча. (На­шо­му чи­та­че­ві, ма­буть, бу­де ці­ка­во до­ві­да­ти­ся, що те­о­ре­тик кос­мо­су ЗАВ­ЖДИ за­яв­ляв, що є на­щад­ком ко­заць­ко­го ва­таж­ка Се­ве­ри­на На­ли­вай­ка). Глу­хий ек­сцен­трич­ний про­фе­сор був хво­роб­ли­во об­раз­ли­вий, у них бу­ли неп­рос­ті сто­сун­ки з пол­тав­ча­ни­ном. У Кон­дра­тю­ка  якось зір­ва­ло­ся про опо­нен­та –  "над­то ба­га­то по­чес­тей і ма­ло ді­ла". 

По­за ­тим, Юрій Кон­дра­тюк не тіль­ки ме­ха­нік і фі­зик, а й лі­рик. Пи­сав ці­ка­ві вір­ші і епіг­ра­ми.

"Жен­щин я не приз­наю,
С детс­тва я Лу­ну люб­лю,
О сви­да­нье с ней меч­таю,
Эки­паж изоб­ре­таю…
Ле­чу я к ней в ра­ке­те,
Как в собс­твен­ной ка­ре­те!"

Він був на­ді­ле­ний прек­рас­ним по­чут­тям гу­мо­ру. За­роб­ляв на той час ве­ли­чез­ні гро­ші, витрачав їх на дру­зів, а от із жі­ноц­твом сто­сун­ки фа­таль­но не скла­да­ли­ся. Мо­же, то­му, що вза­га­лі не вжи­вав ал­ко­голь, ані шам­пансь­ко­го, ані пи­ва? Це був жарт. За­ко­хав­ся ли­ше раз по ву­ха в пи­са­ну кра­су­ню Зою Це­ні­ну. Він у неї ку­пу­вав квар­ти­ру. Під час ґе­шеф­ту пі­о­нер ра­ке­то­бу­ду­ван­ня  зап­ро­по­ну­вав да­мі ру­ку і сер­це. От­ри­мав­ши по­гор­дли­ву від­мо­ву від па­нян­ки, яка ма­ла без­ліч ша­ну­валь­ни­ків, Юрій не за­пив з го­ря, а  втік на мис Че­люс­кін­ців. По­тім пе­ре­ї­хав до Мос­кви на зап­ро­шен­ня Вєт­чін­кі­на, де жив з Га­ли­ною Пле­тньо­вою, яка збе­рег­ла всі йо­го фрон­то­ві лис­ти. З по­чат­ком ін­ва­зії нім­ців на Мос­кву  те­о­ре­тик кос­мо­су пі­шов доб­ро­воль­цем(?) на фронт. Во­ю­вав  по­міч­ни­ком зі зв'яз­ку ко­ман­ди­ра взво­ду. Ря­до­вий Кон­дра­тюк про­пав без­віс­ти взимку 1942 ро­ку. Та­кий вис­но­вок мож­на зро­би­ти на ос­но­ві то­го, що йо­го пріз­ви­ще вос­тан­нє записано у ві­до­мос­тях на от­ри­ман­ня гро­шо­во­го за­без­пе­чен­ня за сі­чень 1942 ро­ку. Ін­ших до­ка­зів смер­ті, як і слі­дів по­хо­ван­ня у якійсь братсь­кий мо­ги­лі не­має до сих пір. Ті, хто во­ю­вав, з ним пліч-о-пліч, по­тім да­ли по­ка­зи, що: "Чу­ли, як го­во­ри­ли, що він за­ги­нув". 

 Час від ча­су на сто­рін­ках таб­ло­ї­дів ви­ни­ка­ють вер­сії, що Кон­дра­тюк – Шар­гей втік з ра­йо­ну бо­йо­вих дій (дос­від ж був). І, ні­би, ство­рю­вав ра­зом з ні­мець­ко-аме­ри­кансь­ким конс­трук­то­ром Вер­не­ром  фон Бра­у­ном ФАУ (Vergeltungswaffe) – дос­лів­но "зброя від­пла­ти", од­нос­ту­пін­ча­та ба­ліс­тич­на ра­ке­та з рі­дин­ним ра­кет­ним дви­гу­ном і ав­то­ном­ним уп­рав­лін­ням на ак­тив­ній ді­лян­ці тра­єк­то­рії), а по­тім був ви­ве­зе­ний ра­зом зі сла­вет­ним нім­цем аме­ри­кансь­ки­ми спец­служ­ба­ми за оке­ан, де ще дов­гі ро­ки тру­див­ся на бла­го аме­ри­кансь­кої ас­тро­нав­ти­ки. По жов­тих га­зе­тах у 90-х на­віть гу­ля­ла вер­сія, що пруссь­кий арис­ток­рат фон Бра­ун і Шар­гей-Кон­дра­тюк – од­на осо­ба. Ад­же ко­лиш­ній член NSDAP є твор­цем кос­міч­ної прог­ра­ми США, був ди­рек­то­ром  Цен­тру кос­міч­них по­льо­тів NASA.

Не зна­ти, як во­но бу­ло, а от да­ле­ко­го ро­ди­ча пол­тав­ча­ни­на аме­ри­кан­ці точ­но пій­ма­ли. Ка­пі­тан 3-го ран­гу, під­вод­ник Эгон-Рей­нер фон Шліп­пен­бах, пот­ра­пив у по­лон у 1945 ро­ці. До цьо­го встиг от­ри­ма­ти Ри­царсь­кий хрест за 332 дні вда­ло про­ве­де­них у мо­рях на бор­ту під­вод­ки U-453. Всьо­го за час війсь­ко­вих дій Шліп­пен­бах по­то­пив 6 во­ро­жих су­ден. Ко­му оке­ан…, ко­му не­бо.

У 1969 ро­ці кос­міч­ний ко­ра­бель Apollo при­зем­лив­ся-при­мі­ся­чив­ся на Мі­сяць. Джордж Лоу, аме­ри­кансь­кий уче­ний, за­ді­я­ний у мі­сяч­ній прог­ра­мі NАSА, піс­ля ус­піш­но­го за­вер­шен­ня її, чес­но оголосив жур­на­лу "Лайф": "Ми роз­шу­ка­ли ма­лень­ку неп­ри­міт­ну кни­жеч­ку, ви­да­ну в Ро­сії від­ра­зу піс­ля ре­во­лю­ції. Ав­тор її, Юрій Кон­дра­тюк, об­ґрун­ту­вав і роз­ра­ху­вав енер­ге­тич­ну ви­гід­ність по­сад­ки на Мі­сяць за схе­мою: по­літ на ор­бі­ту Мі­ся­ця – старт на Мі­сяць з ор­бі­ти – по­вер­нен­ня на ор­бі­ту і сти­ков­ка з ос­нов­ним ко­раб­лем – по­літ на Зем­лю". У 1970 ро­ці ле­ген­дар­ний аме­ри­кансь­кий "мі­сяч­ний ас­тро­навт" Ніл Армс­тронг по­бу­вав у Но­во­си­бірсь­ку, щоб взя­ти гру­доч­ку зем­лі бі­ля бу­дин­ку по ву­ли­ці Со­вет­ская, 24, де пра­цю­вав ге­ній. Зго­дом Армс­тронг за­я­вив: "Ця зем­ля для ме­не має не мен­шу цін­ність, ніж мі­сяч­ний ґрунт". На кос­мод­ро­мі Ка­на­ве­рал  Кон­дра­тю­ку вста­нов­ле­но пам­'ят­ник. Йо­го пріз­ви­щем наз­ва­но кра­тер на зво­рот­ній сто­ро­ні Мі­ся­ця.

kondratiuk 9
Пам'ятник Кондратюку у Полтаві
У зв'яз­ку з ві­зи­том гру­пи аме­ри­кансь­ких вче­них і фа­хів­ців в об­лас­ті кос­мо­нав­ти­ки в Но­во­си­бірськ, у квар­ти­рі, де про­жи­вав Кон­дра­тюк, був екс­тре­но ство­ре­ний му­зей Ю. Кон­дра­тю­ка. Те­пер це На­у­ко­во-ме­мо­рі­аль­ний центр. У ста­ни­ці Ок­тябрсь­ка Крас­но­дарсь­ко­го краю є "Ме­мо­рі­аль­ний му­зей Ю. В. Кон­дра­тю­ка".У Пол­та­ві те­о­ре­ти­ку за­во­ю­ван­ня кос­мо­су встановили пам'ят­ник.  У 1997 ро­ці ім­'я сво­го зем­ля­ка пол­тав­ча­ни прис­во­ї­ли Пол­тавсь­ко­му тех­ніч­но­му уні­вер­си­те­ту (ко­ли­шньо­му до 1995 ро­ку Пол­тавсь­ко­му ін­же­нер­но-бу­ді­вель­но­му ін­сти­ту­ту), ни­ні це Пол­тавсь­кий на­ці­о­наль­ний тех­ніч­ний уні­вер­си­тет ім. Ю. Кон­дра­тю­ка. В Ук­ра­ї­ні бу­ли ви­пу­ще­ні юві­лей­на мо­не­та "Юрій Кон­дра­тюк" і дві пош­то­ві мар­ки (1997 і 2002 р. ) йо­го пам­'я­ті.

загрузка...