Детальніше...Багатьох з нас не раз цікавило, яким був побут львів’ян під час Другої світової війни. Сьогодні маємо нагоду показати світлини зроблені в липні 1943 року, під час німецької окупації, які ілюструють повсякденне життя звичайних мешканців міста.  Їх автором був вояк німецького вермахта, пацифіст за переконаннями Джо Дж.Хейдекер.

Детальніше...У ХІХ столітті всі терени України знаходилися під владою Російської та Австро-Угорської імперій. На гербах цих імперій красувалися птахи-мутанти – двоголові орли. Країни ці були у багато чому схожі між собою, в першу чергу через інертність, хабарництво та дурість чиновництва. Недостатній розвиток шляхів сполучення, а особливо залізниць, у 1850-60 роки став приводом для двох ганебних поразок цих держав у війнах…

Детальніше...Мало хто знає, що у нашому місті збереглося найстарше трамвайне депо в Україні. Щоправда, воно далеко не в кращому технічному стані, окрім того майбутнє його досі не визначено – технічний музей, «креативний квартал» чи черговий генделик.

Детальніше...Сьогодні, 31 травня 2018 року електричний трамвай у Львові відзначає свій 124-й день народження. Про історію львівського трамвая розповідає читачам «Форпосту» інженер «Львівелектротрансу» Дмитро Янківський.

Детальніше...У 2015 році Україна на загальнонаціональному рівні святкувала 150 років від дня народження праведного митрополита Андрея. У Львові ці святкування мали особливий характер, адже саме звідси йому довелося провадити нашою Церквою майже півстоліття. Видимим, а водночас надзвичайно яскравим меморіальним знаком тих святкувань як для нас так і для майбутніх поколінь залишиться пам’ятник цьому Великому Мужеві, Мойсеєві Українського Народу, який височіє на Святоюрському пагорбі.

Детальніше...Левову частку осіб, що ставали жертвами торгівлі «живим товаром», становили жінки. Масова трудова міграція з провінції до великих міст та складність пошуку роботи без особливої кваліфікації та освіти створювали придатний ґрунт для людей, що займалися такого роду бізнесом. Найчастіше під приводом працевлаштування у якості офіціантки, танцівниці чи артистки жінок відправляли за двома найбільш поширеними напрямками сексуального трафіку – Америка і Африка. Містами-переправами були Нью-Йорк (звідти жінки потрапляли до домів розпусти, розпорошених по цілих Сполучених Штатах), Константинополь, Бейрут, Александрія, Коломбо, Бомбей, Калькутта, Йоганнесбург, Дурбан, Мапуту. Однак правдивим ельдорадо зорганізованої торгівлі жінками стали країни Південної Америки – Бразилія та Аргентина.

Детальніше...Цікавий той факт, що Львів вважається містом, котре не було зруйноване війною. Тривалих боїв за місто ніхто не вів. Бомбардування були мінімальними, «героїчного відступу», на зразок київського, радянська влада у Львові, на щастя, не здійснила, а тому більшість міських будівель і пам’яток повністю вціліли. Проте, навіть попри такі обставини частина міста усе таки потерпіла від авіабомб, а деякі історичні споруди міста відійшли у небуття. Збереглась і низка фотографій, що увічнили руйнування та передають одну із жахливих сторін війни.

Детальніше...Біля міста Золочів за 65 кілометрів від Львова сталася одна з найбільших авіакатастроф, у якій загинуло 94 особи. В небі зіткнулися Ту-134 з пасажирами на борту і військовий Ан-26, який віз вище керівництво ВПС Прикарпатського округу. Це сталося 3 травня 1985 року, пише Gazeta.ua

Детальніше...Львівська річка Полтва з численними притоками вільно протікала нинішніми вулицями міста до середини XIX ст. Однак більшість стічних вод в межах міста випускалися до річки, яка з часом перетворилася на відкритий каналізаційний колектор…

Щодня, мандруючи звичними львівськими вуличками, заходимо до знайомих установ. Вивіски навіть не читаємо, адже давно запам`ятали, де що знаходиться. Тим більше, на гадку не приходить підняти голову догори, щоб побачити стародавній напис, який свідчить про те, що колись знаходилося у цьому будинку та ким був його власник.

Репліка

Те, що я не звикла чути про Україну
Євгенія Полікарпова

Те, що я не звикла чути про Україну

Цими вихідними до нас зі Сполучених Штатів приїхали близькі друзі мого Тата. В Америці вони живуть вже майже 30 років. З собою привезли племінника, мого ровесника.

1z

vp

vp

Форпост на Facebook