Детальніше...Чи доводилось вам коли-небуть чути таку назву як «Карпатське море»? Мені так, однак я не мав жодного поняття що це. Коли ж вкотре, десь в мережі, перед очима знову промайнула ця назва, банальна людська цікавість змусила мене все ж таки заглянути в пошуковець та з’ясувати, про що ж таки йдеться.

Детальніше...Львівський автобусний завод дістав свою назву завдяки старанням колективу, який вирішив спробувати перейти від будівництва причепів і кранів до побудови автобусів. Саме цікаве, що перший автобус пробув на конвеєрі не лише довше інших, а взагалі найдовше зі всіх автобусів у світі. ЛАЗ-695, його модифікації, та його ЛАЗівські однолітки.

Детальніше...Якщо в сучасному Львові мирно співіснують безліч християнських конфесій, то в часи атеїстичного комуністичного режиму така ситуація була недопустима. Після перетворення РПЦ на свою маріонетку радянське керівництво мало намір встановити релігійний контроль над усією територією СРСР, а тому Західну Україну та УГКЦ, що діяла в її межах, чекала трагічна доля. Апофеозом активної діяльності радянських спецслужб щодо цієї церкви став так званий Львівський Собор 1946 року, на котрому фактично було ліквідовано УГКЦ. В березні цього року виповнюється 70 років від тих похмурих подій.

Детальніше...Ідея цієї публікації народилась під час однієї з численних дискусій у фейсбуці. Яким був прапор, під яким у бій йшли постанські загони? А яким знамено ОУН? І хто правий, адже в спогадах ветеранів є різні інтерпретації?

Детальніше...В історії Львова вистачає яскравих та неординарних подій. Одними з них однозначно були політичні вбивства. Від звичайних кримінальних подій їх відрізняє передовсім той факт, що за своїм значенням і впливом вони одразу набували символічного значення, а подекуди з самого початку були запланованими таким чином. Пропонуємо вам поглянути на п’ятірку (цей перелік далеко не повний і його можна продовжувати) яскравих і скандальних політичних вбивств, які були здійсненні у Львові.

Детальніше...Тихий серпневий вечір 1944 року в Лабовій біля Криниці на українській Лемківщині, греко-католицький священик з їмосьцю і трьома доньками та внуком збирались вечеряти. Раптом знизу, по дорозі, що вела на плебанію, почувся тупіт ворожої стройової сотні. Українці добре знали, що це означає – на акцію йде загін польської Армії крайової. Отже, всім належало втікати до лісу. Мій дід з бабусею не могли поспіти за молодими й залишились чекати на свою долю. Вибравшись на гірку, комендант АК скомандував: «Спаліць то українскє гняздо».

Детальніше...Галичани завжди мали репутацію людей вихованих і шляхетних, аж до демонстративної манірності й церемонності. Вона виявлялася і у великому, і у дрібницях: у вишуканому вбранні пань, у несподіваній галантності панів, у поважних походах до театру, у вишуканих інтер’єрах галицьких цукерень, у мові старих газет, у цілуванні жіночих рук… Етикету в Галичині завжди надавали великого значення й навчали правилам доброго тону змалечку. Тому вислів “галицьке виховання” має вжиток і сенс до сьогодні. Спробуйте замінити “галицьке” іншим прикметником… Не дуже виходить, чи не так?

Детальніше...Не так давно в інтернеті було поширене відео на якому Єпископ УГКЦ Йосип Сліпий проводить Богослужіння під час свята Водохреща у Львові. Тож нам стало цікаво, як проходило свято зазняте на відео ще у 1942 р. Відповідь на це питання ми віднайшли в описі, що був опублікований в газеті “Львівські вісті” (ч.11 від 21 січня 1942 р.) під назвою “Йордан у Львові” (текст публікації подаємо в оригіналі).

Детальніше...На Новому Львові була вуличка загиблого в іспанські війні в 1938 році в боях під Лерідою нашого льів’янина Юрія Великановича, а в 1986 році знаменитий скульптор Теодозія Бриж поставила  йому на тій вулиці біля парку Залізні води прекрасний пам’ятник.

Детальніше...Новий рік людство святкує здавна. Першу згадку про новорічне святкування знаходимо в ІІ тис. до н.е. у давньому Вавилоні. А ось 1-го січня Новий рік почали відзначати у стародавньому Римі за календарем Юлія Цезаря з 46 року н. е.

Репліка

Те, що я не звикла чути про Україну
Євгенія Полікарпова

Те, що я не звикла чути про Україну

Цими вихідними до нас зі Сполучених Штатів приїхали близькі друзі мого Тата. В Америці вони живуть вже майже 30 років. З собою привезли племінника, мого ровесника.

1z

vp

vp

Форпост на Facebook